Васаааааа

Не покидаючи Стокгольму, ми відправили приглянути щось таке, що не можна більше ніде побачити.
Знаєте... складається враження, що в кожної більш-менш морської держави чи яка мала власний флот є свої легенди, міфи... там Летючий Голландець, Терра Нова, Адмірал Нельсон, Титанік... Чорна перлина:). А у шведів є свій горе-корабель - фрегат Ваза (Васа).

Collapse )

Стокгольм

Пеуно буду продовжувати історійки про мандри...
Отже, Швеція. Куди ми приплили на паромі (при слові паром у мене часто билось серце перед поїздкою, бо цей вид транспорту був для мене як космічний корабль). Наш паромчик до Стокгольму був найбільшим у Балтиці, і майже без ексцесів (я параїночка перед тим познайомилися з усіма його характеристиками в Вікі. Випадіння за борт людини і маленька пожежа не вважаються критичними). Чудо людської думки у розмір з 15поверховий будинок
Цілу ніч я контролювала вібрацію на паромі. Є вібрація від двигунів - значить ми ще не тонемо. Таки не потонули.
Прибули в славний Стогкольм, який знаходиться на 14 островах-півостровах і на озері Меларен
Ратуша. Тут розписують геїв. Буеееее



Collapse )


На злобу дня. В Армстронга відібрали титули. Сукі.

(no subject)

Один з найкращих подарунків на цьогорічне ДН зробила орхідея, яку хтось залив водою і всі вже думали, що "капєц катьонку, больше с...ть нє будєт". А нє, молодець, вичухалася. Вперше (!!!) в мене щось зацвіло. Я так тішусь, як дурне.

(no subject)

Ніколи не любила моря. Я взагалі не люблю воду. Але.... Одиного чудового дня опиняєшся в далекій Прибалтиці ( і такій близькій, бо все комфортно і мовозрозуміло) і мені таки сподобалось. Все. Від пиво і до привітних людей, які розказують, де можна купити Вана Таллінн.

Таллінн.. він якийсь казково-шпилястий видався пообіді. Важко заблукати в місті, коли є орієнтир - набережна. Я би там жила, бриз і не воняє.



А ввечері трішки похмуріше і можна вже забитися в таверну і пити пиво, жерти щось з національної кухні і дивитися на молоденьких кореянок. Варто спробувати - засмажені свинні вуха з часниковим соусом, свинні реберця на пиві, курячі серця запечені в картоплі і запечений гарячий сир (сир обов"язково варто спробувати)

(no subject)

На запитання "Що ти бачила в житті найпрекрасніше?" одне юне дарування відповіло - "Стразікі". Я подумала, що жарт. Виявилось - ні, на повному серйозі. І це не вперше відоповідь від так званого "нового покоління", яка мене наштовхує на одну думку. Сто мільйонів разів чую, що цю державу може збудувати тільки нове покоління, яке не жило в СРСР. Ну, ок. Мені в цій державі нічого вже не світить. Але з кожним роком, знайомлячись з так званим "новим поколінням" глибоко сумніваюся в їхній здатності адекватно думати і приймати рішення.

ПС. При цьому в мене купа хороших друзів з покоління початку незалежності, щось в них справді є. Кажуть, що кризові роки формують особистостей. ну побачимо. А покищо - сумно.

ППС. А що бачили Ви з найпрекраснішого?

(no subject)

    Стала театралкою. Принципово поки що потрапляю на комедії, переживаю, що їх перелік вже підбігає до завершення.  Завжди дотримуюся позиції, що на роботі потрібно викладатися на повну. В місцевих акторів однозначно це вдається - глядач є і не просто є, а біжить в театр. "Таксист" вже став брендом. Навіть з інших міст питаються про цю виставу. Олексій - крутий у всіх виставах. Це його місія мені здається в житті. Дуже подобається Роман Луцький і в Таксисті в ролі Стенлі і в "Театрі" з його смішнезним акцентом. Моїм просто кумиром стала Оля Комановська, яка грала Вікі в "Театрі". До тепер не можу зрозуміти як "Театр" може не подобатися і як там щось можна не розуміти. Я тепер просто ридаю від слова "Іспанія", "Здууууууріти" і "привіііііііт". З останнього - "Дуже проста історія" - зворушливо, дівки спереду шморгали носом. "Свиня" - це однозначно я.... їсти і спати.
    Після цього місяця вистав я продовжила собі життя десь на 50 років:)

Лист дратування

  Є речі, які мене до усрачки дратують і викликають ненависть. Завжди сумнівалась над твердженням, що поведінка формує свідомість, а не навпаки. Тепер точно знаю, що нічого наперед закладеного немає (ну можливо крім підсвідомості). Хоча псіхолаг з мене такий, як з курки фламінго. То ото я склала список, що мене дратує:
- баранізм в людях. Це може бути тупість, особливо мене вбиває небажання людей дізнаватись щось нове. Фраза - "а нашо мені то", мене розстрілює.
- "рожевизм" деяких дівчат (ще я це називаю барбізм). Ну як, як три години можна марафетитись, як ходити на оціз новомодних 16 см шпильках, як можна вкладати дикі гроші в гелеві нігті, накладні вії і штучні пасма волосся, я вже мовчу про цицьки, відкачування жиру і видалення ребер. Ну добре, я теоретично підозрюю, що таке чучело може комусь сподобатись комусь... але ранок же ж покаже, хто що собі приклеював.
- нав"язування музичних смаків. За таке мої побажання слухати Джастіна Бібера і на тому світі.
- ВРХ. Це в крові, це вже не вивести ніяк. І боротися з цим немає смислу. До речі, тісно пов"язане з першим пунктом.
- коли в людей соплі, а вони витирають ніс руками, а потім торкаються предметів. Наприклад в громадському транспорті.
- скупість. Я таким бажаю долі Мідаса.
- сюрпризи, висота, замкнутий простір, хвороби.
- і найгірше, що я сама себе дратую.

Тому побажання для себе особисто - змінюватись.

Бастіони-шмастіони...

  Я така старушенція, що мене важко здивувати. Люди своєю дурістю мене давно вже не дивують, я їх більше не люблю. А от природа... таки так. З останнього здивованого - природний парк поблизу Дрездена - Бастай/Bastei. Нормальною мовою - буквально бастіон. Над рівнем моря щось типу 350. Розумні люди кажуть, що одне з найтуристичніших місць НІмеччини. І ще називають Саксонською Швейцарією, хоча ні до Швейцарії, ні до Саксонії жодного відношення немає. Менше з тим. Підприємливі німці зробили шикарну річ - готель, доріжки, чистота... і всьо... а нє, перед цим океан зробив свою справу - пішов і не вернувся. Нам океан залишив Карпати, німцям - курдупельні скелі. Але німці, облагородили їх, зробили місцем паломництва і просю - красотіща. А, ну там ще Ельба є і з іншого боку - Чехоляндія.

  



  
   Ще там міст є, прямо між окремими скелями. Єдина думка - "ахрєнєть, ахрєнєть...." і бажання якомога швидше пройти. з Вікі...

Collapse )